Апеляційний суд виніс рішення, яким підтвердив, що англійський суд має юрисдикцію розглядати позов ПриватБанку щодо шахрайства, здійсненого за попередньою змовою осіб, проти його колишніх власників – пана Ігоря Коломойського та пана Генадія Боголюбова. Судовий наказ про всесвітній арешт активів, який було отримано в грудні 2017 року, залишається чинним до винесення судового рішення по суті.

В своєму рішенні, оголошеному сьогодні вранці в Лондоні, Апеляційний суд в повній мірі задовольнив апеляційну скаргу ПриватБанку щодо всіх питань, повністю скасувавши рішення, винесене суддею Фанкортом в грудні 2018 року.

Судді Апеляційного суду дійшли висновку, що “Банк має достатню для судового розгляду справу для повного відшкодування 1,9 млрд дол. США [включно з процентами – 3 млрд дол. США] як заявлено в позовних вимогах”, та що судовий наказ про всесвітній арешт активів залишається чинним.

Апеляційний суд постановив, що, “за обставин, коли позов про шахрайство передбачає те, що визначено суддею як шахрайство та відмивання коштів в особливо великих розмірах”, то позов Банку повинен розглядатися по суті в Англії.

Апеляційний суд також відмовив у наданні відповідачам дозволу на оскарження рішення, та зобов’язав їх подати лінії захисту проти позову до кінця листопада, маючи на увазі, що Банк може рухатися далі із розглядом справи без жодних затримок. Дата розгляду справи по суті буде належним чином визначена судом.

Петр Крумханзл, Голова Правління ПриватБанку, заявив: “Ми дуже задоволені рішенням Апеляційного суду та готові рухатися далі з позовом Банку в Англії. Це є важливим кроком для досягнення справедливості для Банку та народу України”.

Річард Льюіс, Партнер юридичної фірми Hogan Lovells International LLP, сказав: “Ми були впевнені, що Апеляційний суд дійде до правильного та справедливого висновку, та дуже раді, що так воно і сталося. Як зазначили вельмишановні судді, відповідачі прийняли існування достатньої для судового розгляду справи проти них щодо шахрайства та жоден із них не запропонував жодного пояснення того, що суд називає як “безліч транзакцій, які не мають очевидної комерційної логіки”. Дуже важко уявити як відповідачі будуть захищатися від позовних вимог Банку в суді”.