Трансформувати культуру благодійності в Україні від стихійних «зборів на картку» до системних професійних процесів — такою є мета проєкту «Архітектура довіри», який Центр соціальних змін і поведінкової економіки започатковує спільно з ПриватБанком.

У межах презентації проєкту в Києві, у музеї Ханенків, відбувся відкритий діалог між благодійниками, фондами, волонтерами, представниками влади  та фінансовими інституціями, під час якого презентували результати масштабного дослідження Інституту соціології НАН України про те, як змінюються стандарти благодійності в Україні. Дослідження засвідчує: понад 80% українців вважають благодійність важливою частиною життя, проте лише кожен другий знає, кому можна довірити кошти. Репутація, відкритість та звітність стають одним з ключових факторів прийняття рішень про допомогу. Відтак запит суспільства на прозорість і чесність є фундаментом, на якому ми зводимо «Архітектуру довіри». 

«Взаємовідносини із фінансовими інституціями будуються на довірі, прозорих правилах і відчутті партнерства. Важливо обирати рішення, які не лише допомагають швидко збирати кошти, а й захищають донора і репутацію волонтера. Безпека донатів має бути непомітною, але надійною — коли процес простий для людини, але захищений на рівні системи. Тому надійні інструменти дозволяють масштабувати допомогу», - переконаний член правління ПриватБанку з питань комплаєнсу Антон Разумний. 

Благодійність в Україні стала не просто соціальною практикою, а важливим елементом стійкості суспільства. Водночас втома і недовіра можуть послаблювати цю основу, якщо не працювати з ними послідовно. 

«Цей проєкт — про закріплення нових стандартів благодійності, де щире бажання допомогти підкріплюється системними рішеннями, прозорістю і довірою. Ми перетворюємо емоцію донаторства на зрозумілий і безпечний процес — із чіткими правилами, знаннями та підтримкою для кожного, хто допомагає», — коментує голова центру Центру соціальних змін і поведінкової економіки, доктор економічних наук Андрій Длігач.

Довіра не народжується з контролю — вона народжується з відкритості й чесності, зазначає міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова. - Ми не ховаємося від складних тем — відповідаємо на запити, зустрічаємося з ветеранами і ветеранками, пояснюємо рішення і говоримо прямо. Бо довіра не з’являється сама — вона формується через щоденну роботу і відкриту позицію держави. Для нас важливо, щоб ветерани і ветеранки були не лише отримувачами рішень, а їхніми співтворцями. Саме так з’являється реальний вплив і спільна відповідальність. Це про іншу якість державної політики — коли рішення формуються разом із тими, для кого вони працюють, і коли держава діє послідовно, зрозуміло і відкрито».

Саме довіра – один з ключових факторів, який впливає на рішення допомагати, — говорить доктор соціологічних наук, член-кореспондент НАН України Сергій Дембіцький. Так, за результатами дослідження, для 46,3% українців визначальною є репутація тих, хто проводить збір. А на необхідність відкритості та звітності організацій і фондів звернули увагу понад 70% опитаних.

Публічна звітність не завжди сумісна з безпекою фронту, особливо коли йдеться про зброю чи техніку, — зазначає голова штабного фонду Третього армійського корпусу Олег Петренко. Тому на перший план виходить захищена довіра: коли процеси не обов'язково публічні, але мають незалежне підтвердження. Водночас ключовою для довіри є ефективність. Бізнес-партнери Третього армійського корпусу розцінюють допомогу як інвестицію в успіх на фронті, адже цей військовий підрозділ уже довів свою ефективність.

«Благодійність в Україні давно перестала бути лише фінансовою допомогою. Це мова нашої солідарності, якою ми говоримо зі світом і одне з одним, - наголошує СЕО Superhumans Center Ольга Руднєва.  «Благодійність сьогодні - це наш спосіб долучитися до перемоги. І наша задача - своїми діями вибудувати довіру людей, які готові підтримати благодійні проєкти. Сьогодні кожен донат має значення, а кожна гривня прозоро і ефективно працює на спільний результат».

«Кожна дія — навіть найменший донат — сьогодні будує велику довіру і поступово змінює суспільство. Ми в ПриватБанку бачимо, як трансформується культура благодійності: якщо колись середня сума допомоги становила 16 гривень, то зараз — вже 937, а загалом українці перерахували через наші інструменти 1,8 мільярда гривень. Водночас для нас важливо чесно визнавати: навіть коли здається, що ми все робимо правильно, необхідно слухати і чути зворотний зв’язок. Саме тому ми вперше зібрали наших партнерів і відкрили результати дослідження — щоб розпочати ширшу розмову», — каже керівниця зі звʼязків з громадськістю ПриватБанку Олеся Жулинська.

Символічно, що  платформою для розмови про довіру став Музей Ханенків — видатних українських благодійників. 

«За світовою статистикою, саме музеї мають один із найвищих рівнів довіри в суспільстві — і для нас це не привілей, а велика відповідальність. Сьогодні ми бачимо, що сила музею значно більша, ніж прийнято уявляти. Це не інституція «з простягнутою рукою», а простір, який може об’єднувати і перенаправляти ресурси туди, де вони потрібні найбільше», — відзначила Юлія Ваганова, генеральна директорка Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Учасники діалогу переконані: благодійність в Україні трансформується. Прозорість і відповідальність перестають бути вибором і стають стандартом. Це перехід до європейської моделі, де довіра ґрунтується не лише на емоціях, а на чітких і зрозумілих правилах.