Вчора, в середу 19 жовтня, Велика Палата Верховного Суду відхилила касаційну скаргу ПриватБанку на рішення судів нижчих інстанцій у справі за позовом АТ «Нікопольський завод феросплавів» (НЗФ) до ПриватБанку справа № 910/14224/20.
Аргументи, якими керувалася Велика Палата при прийнятті цього рішення будуть відомі тільки після оприлюднення повного тексту постанови Верховного Суду.
Однак вже зараз можна стверджувати, що НЗФ фактично вдалося отримати рішення найвищої судової інстанції України, яке по своїй суті є «довідкою» для іноземних судових процесів про те, що кредитні зобов’язання підприємства колишніх власників перед ПриватБанком були нібито належним чином виконані. Тобто – кредитні кошти були використані за призначенням, а самі кредити були погашені позичальником. А це, як неодноразово наголошував ПриватБанк, не відповідає дійсності.
ПриватБанк також раніше повідомляв, що даний позов НЗФ є штучним та був пред’явлений компанією з орбіти колишніх власників банку з єдиною метою – встановити в судах України юридичні факти для перешкоджання розгляду в США позовів, ініційованих Міністерством юстиції США, а також саботування справи ПриватБанку в США ($685 млн плюс відсотки) та в Ізраїлі ($600 млн плюс відсотки).
Більше того, дану справу взагалі мав слухати Касаційний господарський суд, оскільки з огляду на пряму заборону кодексу на повторну передачу справи до Великої Палати (нагадаємо, що дана справа вже передавалася касаційним судом до Великої Палати, проте повернута нею з посиланням на відсутність виключної правової проблеми) у неї в принципі не було повноважень повторно приймати її до розгляду. Фактично це єдине питання, яке вчора обговорювалося на засіданні Великої Палати.
Зокрема, частина суддів Великої Палати ставила прямі запитання сторонам справи стосовно того чи вважають вони Велику Палату повноважним судом на розгляд даної справи. Цікаво, що обидві сторони справи заперечили проти повноважності Великої Палати на здійснення касаційного перегляду, однак це не стало перешкодою для суду.
Викликає також обурення той факт, що під час судового засідання 19 жовтня Велика Палата Верховного Суду не поставила сторонам справи жодного питання по суті поданої скарги та заперечень на неї, не обговорювала взагалі “виключну правову проблему” задля вирішення якої справа і була прийнята до розгляду Великою Палатою.
Як наслідок, рішенням Великої Палати «Нікопольському заводу феросплавів» вдалося захистити неіснуюче та не передбачене законодавством України право на припинення зобов'язань за договором, за відсутності при цьому будь-яких порушень з боку Банку, що є неприпустимим. Додатково таким рішенням фактично створено прецедент, за яким особа може звернутися до господарського суду не з метою захисту своїх прав, а виключно для встановлення юридичного факту, що до цього часу вважалося неможливим, оскільки суперечить меті та завданням господарського судочинства і не входить до повноважень господарського суду.
Окрім того, Велика Палата проігнорувала грубі процесуальні порушення, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, як то незаконне долучення до матеріалів справи доказів «Нікопольського заводу феросплавів», вихід за межі предмету доказування. Крім того, не звернула уваги на нетиповий розгляд справи у «турборежимі» (прискорення розгляду та дослідження доказів, як наприклад «вивчення» судом першої інстанції 4000 сторінок справи за менше ніж 45 хвилин, виготовлення повного тексту судового рішення судом першої інстанції всього за декілька годин, що є фізично неможливим без його підготовки заздалегідь) з метою якнайшвидшого подання цього судового рішення до судів іноземних юрисдикцій.
Ці та інші порушення були предметом аналізу незалежних антикорупційних експертів (https://antac.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/AntAC_Amicus_Privat_Eng.pdf), проте повністю проігноровані Великою Палатою.
Попри таке рішення Верховного Суду, ПриватБанк продовжить виборювати справедливість у судових процесах, ініційованих проти банку та інтересів держави колишніми власниками та пов’язаними з ними юридичними та фізичними особами.
