Чому iPhone всюди коштує майже однаково, а кава – ні? Це варто знати для життя в іншій країні

Марина – директор із маркетингу в українській компанії, яка заробляє 120 000 грн на місяць. У Києві вона почувається заможною: оренда квартири в центрі, брендовий одяг, власне авто, ресторани – усе це легко вписується в бюджет. І ось Марина переїжджає до Німеччини, працюючи віддалено на ту саму компанію.

 

Уже за місяць вона помічає цікаву річ: новий iPhone у німецьких маркетах коштує майже стільки ж, скільки й в Україні, а от звичайна стрижка, ремонт крана чи чашка кави – на 300–500% більше.

 

Зрозуміти, чому так, допоможе паритет купівельної спроможності.

Що таке паритет купівельної спроможності

Паритет купівельної спроможності (ПКС) – це курс, який враховує різницю національних валют і показує, скільки грошей потрібно для купівлі однакового набору товарів та послуг. Зазвичай ПКС прив’язують до долара США.

 

Графік із сайту Світового банку, що демонструє історичну динаміку гривні до долара США згідно з паритетом купівельної спроможності. На 2024 рік те, що в США можна купити на 1 долар, в Україні коштує 11,67 грн. Історичний курс гривні до долара США згідно з паритетом купівельної спроможності. Графік показує, скільки гривень потрібно, щоб купити товари та послуги, які в США коштують 1 долар. Джерело: Група Світового банку

 

Через ПКС можна порівняти вартість життя в різних країнах. Уявіть стандартний набір на місяць: оренда квартири, комуналка, мобільний зв’язок, їжа, кілька походів у кіно та поїздок на таксі.

 

  • В Україні такий «кошик» коштує умовно 1 200 євро (у гривневому еквіваленті).
  • У Німеччині за такий самий набір ви заплатите 2 500 євро (суми автор взяв умовно).

 

Простими словами: паритет купівельної спроможності показує реальну силу грошей всередині країни. Хоча на купюрі в обох країнах написано «100 євро», їхня купівельна спроможність різна.

 

Якщо розділити вартість німецького кошика на український (2 500 ÷ 1 200), вийде 2,08. Це умовний коефіцієнт* ПКС для нашого прикладу. Він означає, що 100 євро в Україні дозволяють купити вдвічі більше локальних благ, ніж ті самі 100 євро в Німеччині.

 

* Реальний курс ПКС розраховують за величезними кошиками, у яких тисячі товарів та послуг. Зокрема, цим займається Світовий банк.

 

Інакше кажучи: переїжджаючи з України до Німеччини зі своєю українською зарплатою, Марина ніби ділить її на два. Грошей у неї стільки ж, але здатність купувати звичний комфорт удвічі нижча.

 

Найпростіше паритет купівельної спроможності пояснює Індекс Біг Мака 👇

 

→ Що каже про гривню Індекс Біг Мака та що з ним не так

 

Глобальний світ: чому iPhone не має кордонів

iPhone, кросівки Nike чи ноутбук HP – глобальні товари. Їх можна покласти в коробку та продати будь-де за плюс-мінус однією вартістю, додавши мита та податки в конкретній країні. Для таких товарів діє «закон єдиної ціни»: iPhone у Німеччині не буде коштувати на 200% дешевше, тому що перекупники швидко вивезуть усі запаси до Києва, і ціни вирівняються.

 

Глобальні товари не залежать від місцевої вартості праці – їхня вартість диктується світовим ринком, логістикою та податками.

 

Для кого вигідно: для жителів багатих країн. Із зарплатою в 5 000 дол. США купити телефон за 1 000 дол. США – це витратити 20% доходу. Із зарплатою в 1 000 дол. США – це віддати все за місяць.

 

Висновок для Марини: немає різниці, купувати гаджети в Україні чи Німеччині. Тут паритет купівельної спроможності майже не відчувається.

 

Світ локальних послуг

Кава, манікюр, ремонт авто, оренда житла – неторгові товари. Ви не можете «імпортувати» роботу українського сантехніка до Мюнхена.

 

Ціна послуги або кави в кав’ярні на 80% складається з вартості часу людини. У Німеччині сантехнік виставить рахунок у 100 євро, бо йому треба платити свою дорогу оренду. В Україні той самий ремонт коштує 20 євро.

 

Для кого вигідно: для жителів країн, що розвиваються. В Україні за 10 доларів можна зробити таку зачіску, за яку в Лондоні доведеться витратити 60.

 

Висновок для Марини: послуги не можна імпортувати до іншої країни, але деякі з них можна відкласти. Саме тому Марина іноді приїздить до Києва, щоб полікувати зуби та пройти курс масажу в косметолога.

 

Кругова діаграма статистичних витрат у Києві. Найбільше кияни витрачають на оренду житла (25,3%), покупки (28,9%) і ресторани та кафе (16,5%). Так розподіляються витрати в Києві. Джерело: Numbeo.com

 

Експеримент: індекс піци замість борщу

Ми хотіли порівняти рівень життя Марини в Києві та Мюнхені за допомогою борщу, але не вийшло. У Німеччині чудові овочі, але доведеться побігати, щоб знайти сирий буряк, звичну сметану чи кріп. Час та зусилля, витрачені на пошуки, роблять борщ занадто складним для порівняння.

 

Не можна просто взяти товар або продукт у різних країнах. Для коректного порівняння всі інші умови повинні хоча б приблизно збігатися. Тому ми взяли «індекс піци». Рецептура в усьому світі схожа, але ціна залежить від локальних витрат – вартості місцевих продуктів, оренди приміщення та зарплати піцайоло.

 

Рахуємо велику якісну піцу

 

Марина в Києві отримувала 120 000 грн. Ціна піци – 400 грн.

 

 

Отже, її рівень життя – 300 піц на місяць.
Марина в Мюнхені отримує 2 720 євро (ті самі 120 000 грн за курсом). Ціна такої ж піци – 20 євро (близько 860 грн).

 

Рівень життя Марини – 136 піц на місяць.

 

За «індексом піци» рівень життя Марини в Києві у 2,2 раза вищий. У Мюнхені Марина платить не за борошно чи томати, а за те, що німецький кухар теж хоче орендувати житло в центрі та отримувати європейську зарплату.

 

Індекс вартості життя різних міст порівняно з Києвом. Індекс Києва становить ~30, Лісабона – 55, Нью-Йорка – 100, Праги – 60, Берліна – майже 75. Індекс вартості рівня життя різних міст. Джерело: Numbeo.com

 

Ефект Баласси–Самуельсона: чому в багатих країнах кава – це дорого

Чому в багатих країнах кава і взагалі послуги дуже дорогі? Економісти пояснюють це так 👇

 

Умовний завод Mercedes у Німеччині дуже продуктивний завдяки технологіям. Робітники отримують великі зарплати, тому що створюють дорогу техніку. Продуктивність у сфері послуг так сильно не змінилася: перукар не став стригти в 10 разів швидше за останні 50 років, а бариста хоч і готує каву швидше, але не принципово. І щоб вони не пішли працювати на завод, власник кав’ярні або перукарні змушений платити їм «заводську» зарплату.

 

⚠️ Наслідок: ви платите за каву дорого не тому, що вона смачніша, а тому, що баристі треба платити конкурентну зарплату. Це ефект Баласси–Самуельсона.

 

Головний парадокс паритету купівельної спроможності

 

Чим технологічніша промисловість у країні, тим дорожче вам обійдеться звичайна чашка кави.

 

Якщо ваш кошик складається переважно з... То вам краще жити в...
гаджетів, брендового одягу, авто багатій країні – там ці товари доступніші відносно зарплат всередині цих країн
походів у ресторани, поїздок на таксі, клінінгу, оренди країні, що розвивається, адже тут праця людей коштує дешевше

 

→ Чому б державі не надрукувати стільки грошей, щоб вистачило на всіх

 

Критика паритету купівельної спроможності

Попри свою логічність, паритет купівельної спроможності – це теоретична модель, яка в реальному житті стикається з проблемами. Якщо планувати бюджет лише на основі ПКС, можна припуститися помилок. Ось головні недоліки 👇

 

Якість послуг. ПКС вважає, що візит до лікаря в різних містах – це одне й те саме. Але послуга в Києві та в Лондоні може кардинально відрізнятися за рівнем комфорту чи безпеки. ПКС порівнює ціну, але не може адекватно порівняти якість життя та сервісу.

 

Різні кошики. ПКС рахують за витратами «середньої людини», яка багато витрачає на оренду та місцеві послуги. Але ми всі різні.

 

🤔 Якщо Марина буде в Німеччині жити так, як у Києві, то вже не буде відчувати себе заможною. Але якщо вона веде аскетичний спосіб життя і більшість грошей витрачає на гаджети з Amazon, то майже не відчує переїзду.

 

Податки. ПКС часто не враховує різниці в податкових системах, що можуть суттєво змінювати «чистий» залишок у гаманці.

 

ПКС змінюється повільно. Валютні курси в обмінниках можуть змінитися за мить через новини чи дії Нацбанку. Паритет купівельної спроможності – «лінивий» показник, що підлаштовується роками. У моменти криз ПКС може давати хибні орієнтири.

 

Математика переїзду: приклади

❌ Марина бачить середню зарплату в Німеччині 1 800 євро і думає, що вона багатій зі своїми 2 700 євро. Але після сплати оренди (900 євро) та послуг вона розуміє, що її реальний рівень життя нижчий, ніж був у Києві.

 

✅ Марина купує авто. У Німеччині, попри дорогу каву, вона теоретично може дозволити собі кращий кредит. До того ж ціна на авто не зросла в 5 разів (на відміну від ціни на манікюр), бо це глобальний товар. Тобто відносно інших витрат, машина в Німеччині стає значно доступнішою.

 

Олена М.: переїхала в Іспанію у 2022 році

Олена М.: переїхала в Іспанію у 2022 році

 

 

Дійсно, звичні для українців послуги за кордоном можуть коштувати набагато дорожче. Наприклад, рахунок за електроенергію може сягати 80–150 євро на місяць (я сплачую майже 100, бо дозволяю собі приймати ванну). Загалом виходить так:

 

  • умовний ОСББ: 50–100 євро;
  • оренда паркінгу: 50–75 євро;
  • проїзд в іспанському тролейбусі: майже 62 гривні, з абонементом на 10 поїздок – 34.

Оренда житла в Європі дуже відрізняється: у маленьких містах буде дешевше, але там складно з роботою. Також для людей, які звикли жити в мегаполісі, маленькі міста швидко втомлюють – дуже нудно 🤷

 

У маленькому селі ми платили 250 євро за 3-кімнатну квартиру. Зараз за 4-кімнатну в центрі міста на 200 тисяч людей платимо 900. Моя сестра в Брюсселі за спальню та залу з кухнею платить 1 300.

 

Купити авто в салоні можна, але люди з офіційним доходом в Україні претендувати на кредит не можуть. Можливо, є якісь нюанси, але я про такі випадки не чула. Тому всі намагаються знайти хороше авто з пробігом, адже його якість у Європі може бути кращою завдяки експлуатації на гарних дорогах.

 

Врахувати на майбутнє

Паритет купівельної спроможності – це реальна вартість життя. Він допомагає планувати бюджет, якщо ви переїжджаєте в іншу країну або часто мандруєте.

 

Глобальні товари майже однаково доступні всюди.

 

Локальні послуги (кава, оренда) – це те, що робить багаті країни дорогими для мігрантів.

 

Перед переїздом порівняйте не зарплати, а купівельну спроможність на сайті Numbeo. Якщо вона нижча за вашу поточну, доведеться економити на звичних послугах.